Димчо Дебелянов. Вже третя нiч торка морску гладiн

Димчо Дебелянов
Вже третя н?ч торка морську глад?нь чар?вно...
Цикл ?ЛЕГЕНДА ПРО ГР?ШНУ ЦАР?ВНУ?


Переклад з болгарсько? — Любов? Цай

4
— ?Вже третя н?ч торка морську глад?нь чар?вно,
? пасмо тьмавих скель оповива? смута,
уже пройшов прилив — а ти зориш, цар?вно,
? погляд тв?й жаркий солодким димом скуто.

Прийди ? розстели косу глибокорунну —
хилю укл?нно я чоло перед тобою,
в?зьму до рук сво?х я лютню ср?бнострунну,
вт?шатиму тебе я п?снею сумною.

? дивлячись на нас кр?зь в?т густих сплет?ння,
в?дкриють небеса свою одв?чну славу,
твоя зоря впаде — загасне ?й пром?ння
й порине в забуття у моря глиб ласкаву.

Пажа свого мольбу почуй, сумна цар?вно,
слаб?? з?р — його солодким димом скуто, —
вже третя н?ч торка морську глад?нь чар?вно,
? пасмо тьмавих скель оповива? смута?.

***

Оригинал:

Димчо Дебелянов
Витае третя нощ над водната пустиня
Цикл ?ЛЕГЕНДА ЗА РАЗБЛУДНАТА ЦАРКИНЯ?


4
— ?Витае трета нощ над водната пустиня
и мрачните скали отекват странен тътен,
за прилив иде час, а ти все бдиш, царкиньо,
и твоят взор гори, от сластен дим помътен.

Дойди и разстели коса дълбокорунна
на мойте колена — привел чело над тебе,
аз кротко ще пристъпя със лютна среброструнна
великата ти скръб пред незаслужен жребий.

Загледано към нас през сплетените клони,
небето ще разкрий предвечната си слава
и твоята звезда несетно ще отрони
то в тихото море на тихата забрава.

Чуй горката молба на своя паж, царкиньо,
отпада дивен взор, от сластен дим помътен —
витае трета нощ над водната пустиня,
а мрачните скали отекват странен тътен?.