Пабло Неруда. Люблю, коли ти мовчазна

Люблю, коли ти мовчазна, так н?би тебе нема?,
? слуха?ш мене здалеку, м?й голос тебе не торка?.
Зда?ться, що в?длет?ла очами де?нде.
Зда?ться, що поц?лунок тоб? затуля? рота.

Як все, що ?сну? на св?т?, заповню?ш мою душу,
з’явля?шся понад речами, благаю заповни душу.
Метеликом сновид?ння душа тебе уявля?,
для мене ти, начебто слово меланхол?я.

Люблю, коли ти мовчазна, зда?шся така далека.
Ти н?би то ледве скиглиш, метелику у дзижчанн?.
? слуха?ш мене здалеку, м?й голос тебе не сяга?:
дозволь мен? теж бути тихим разом з тво?м мовчанням.

Дозволь мен? також гуторити разом з тво?ю тих?стю,
ясн?стю каганчика, прост?стю перстенця.
Ти н?би н?чка ясна, зоряна ? мовчазна.
Твоя мовчазн?сть з манесенького, найдальшого мигунця.

Люблю, коли ти мовчазна, так н?би тебе нема?.
Далека ? журлива, неначе пок?йниця.
Тод? ?дине слово, ?дина твоя усм?шка –
? я п’ян?ю веселий, пустуючи, наче дитя.

Ориг?нал чита? автор

20 poemas de amor y una cancion desesperada



Me gustas cuando callas porque estas como ausente,
y me oyes desde lejos, y mi voz no te toca.
Parece que los ojos se te hubieran volado
y parece que un beso te cerrara la boca.

Como todas las cosas estan llenas de mi alma
emerges de las cosas, llena del alma mia.
Mariposa de sue;o, te pareces a mi alma,
y te pareces a la palabra melancolia.

Me gustas cuando callas y estas como distante.
Y estas como quejandote, mariposa en arrullo.
Y me oyes desde lejos, y mi voz no te alcanza:
dejame que me calle con el silencio tuyo.

Dejame que te hable tambien con tu silencio
claro como una lampara, simple como un anillo.
Eres como la noche, callada y constelada.
Tu silencio es de estrella, tan lejano y sencillo.

Me gustas cuando callas porque estas como ausente.
Distante y dolorosa como si hubieras muerto.
Una palabra entonces, una sonrisa bastan.
Y estoy alegre, alegre de que no sea cierto.