Шекспир-Маршак-Хват Сонет
Хто був народжений п?д з?ркою щасливим,
Володою та славою гордиться.
Та я скромн?ше маю нагороду –
Кохання джерело – я можу в н?м напиться.
П?д сонцем листя пишно роз?клав
Наперсник принц?в, ставленик вельмож.
Та гасне згодом сонця пром?нець,
Зав`яне соняшника цв?т, нажаль, також.
В?йськовому, який не л?чить перемог,
Коли програ? вщент св?й б?й останн?й,
Не пригадають бувших нагород –
Життя сво? завершить у засланн?.
Дов?чним титулам сво?м загроз не маю:
Кохаю ? кохав, та ? мене кохають.
***************************************
Кто под звездой счастливою рожден,
Гордится славой, титулом и властью.
А я судьбой скромнее награжден,
И для меня любовь - источник счастья.
Под солнцем пышно листья распростер
Наперсник принца, ставленник вельможи.
Но гаснет солнца благосклонный взор,
И золотой подсолнух гаснет тоже.
Военачальник, баловень побед,
В бою последнем терпит пораженье,
И всех его заслуг потерян след.
Его удел - опала и забвенье.
Но нет угрозы титулам моим
Пожизненным: любил, люблю, любим.
Хто був народжений п?д з?ркою щасливим,
Володою та славою гордиться.
Та я скромн?ше маю нагороду –
Кохання джерело – я можу в н?м напиться.
П?д сонцем листя пишно роз?клав
Наперсник принц?в, ставленик вельмож.
Та гасне згодом сонця пром?нець,
Зав`яне соняшника цв?т, нажаль, також.
В?йськовому, який не л?чить перемог,
Коли програ? вщент св?й б?й останн?й,
Не пригадають бувших нагород –
Життя сво? завершить у засланн?.
Дов?чним титулам сво?м загроз не маю:
Кохаю ? кохав, та ? мене кохають.
Володою та славою гордиться.
Та я скромн?ше маю нагороду –
Кохання джерело – я можу в н?м напиться.
П?д сонцем листя пишно роз?клав
Наперсник принц?в, ставленик вельмож.
Та гасне згодом сонця пром?нець,
Зав`яне соняшника цв?т, нажаль, також.
В?йськовому, який не л?чить перемог,
Коли програ? вщент св?й б?й останн?й,
Не пригадають бувших нагород –
Життя сво? завершить у засланн?.
Дов?чним титулам сво?м загроз не маю:
Кохаю ? кохав, та ? мене кохають.
***************************************
Кто под звездой счастливою рожден,
Гордится славой, титулом и властью.
А я судьбой скромнее награжден,
И для меня любовь - источник счастья.
Под солнцем пышно листья распростер
Наперсник принца, ставленник вельможи.
Но гаснет солнца благосклонный взор,
И золотой подсолнух гаснет тоже.
Военачальник, баловень побед,
В бою последнем терпит пораженье,
И всех его заслуг потерян след.
Его удел - опала и забвенье.
Но нет угрозы титулам моим
Пожизненным: любил, люблю, любим.
Хто був народжений п?д з?ркою щасливим,
Володою та славою гордиться.
Та я скромн?ше маю нагороду –
Кохання джерело – я можу в н?м напиться.
П?д сонцем листя пишно роз?клав
Наперсник принц?в, ставленик вельмож.
Та гасне згодом сонця пром?нець,
Зав`яне соняшника цв?т, нажаль, також.
В?йськовому, який не л?чить перемог,
Коли програ? вщент св?й б?й останн?й,
Не пригадають бувших нагород –
Життя сво? завершить у засланн?.
Дов?чним титулам сво?м загроз не маю:
Кохаю ? кохав, та ? мене кохають.
Метки: