Шекспир-Маршак-Хват Сонет 76

Нажаль, м?й в?рш не блище новизною,
Р?зноман?тн?стю нових, нежданих зм?н.
Чи не п?ти все ж стежкою новою
Прийом?в ?нших, образ?в та рим?

Я знов ? знов повторюю старе,
В старому одяз? у св?т виходжу знову,
Мен? зда?ться, що ?`мя мо?
Назвать у в?ршах може кожне слово.

Це внасл?док того, що знов та знов
Вир?шую одну свою задачу:
Я про тебе пишу, моя любов,
Тож саме серце в грудях б`?ться-скаче.

Теж саме сонце ходить над? мною,
Та ? воно не блище новизною.

******************************************
Увы, мой стих не блещет новизной,
Разнообразьем перемен нежданных.
Не поискать ли мне тропы иной,
Приемов новых, сочетаний странных?

Я повторяю прежнее опять,
В одежде старой появляюсь снова.
И кажется, по имени назвать
Меня в стихах любое может слово.

Все это оттого, что вновь и вновь
Решаю я одну свою задачу:
Я о тебе пишу, моя любовь,
И то же сердце, те же силы трачу.

Все то же солнце ходит надо мной,
Но и оно не блещет новизной.


Нажаль, м?й в?рш не блище новизною,
Р?зноман?тн?стю нових, нежданих зм?н.
Чи не п?ти все ж стежкою новою
Прийом?в ?нших, образ?в та рим?

Я знов ? знов повторюю старе,
В старому одяз? у св?т виходжу знову,
Мен? зда?ться, що ?`мя мо?
Назвать у в?ршах може кожне слово.

Це внасл?док того, що знов та знов
Вир?шую одну свою задачу:
Я про тебе пишу, моя любов,
Тож саме серце в грудях б`?ться-скаче.

Теж саме сонце ходить над? мною,
Та ? воно не блище новизною.