Блискуча нiч. Die gleissende Nacht

У темряв? ноч? я л?сом ?ду сам з собою,
П?д небом, що сповнене м?сячним духом буття.
? м?сяця сяйво тече, як п?сок кр?зь долон?,
Шука оксамит через землю св?й шлях у життя.

Похмуре болото, де жодний в?дзвук не луна?,
Дерева кругом, як? ж вони щ?льн? й густ?.
Пугач до молитви веч?рньо? вс?х заклика?,
Малесенька мишка ворушиться вже у п?тьм?.

А час зупинився ? я оглядався навколо,
Хоч л?с ? н?мий, та в?н, безперечно, живе.
? оч? я зводив пов?льно до неба престолу,
Того пергаменту, де правда пов?льно спливе:

Бо н?ч, що мина? – це блиск ? в?н темний такий,
А день, що п?дходить, чар?вний. Та все навпаки!


Original (Deutsch) von Volkan Koerner

Die gleissende Nacht

Des Nachts allein im dunklen Wald ich wandel,
Da unterm Mond des Lebens Hauch ich handel.
Der Schein, er rinnt, wie Sand durch die Hand,
Der Keim, er waechst, durchs Land wie Samt.

Duester ists Moor, kein Hall erklingt,
Die Baeume drum rum, dicht sie sind.
Der Uhu ruft zum Nachtgebet,
Die kleine Maus nun aufersteht.

Die Zeit, sie steht, ich seh‘ mich um,
Der Wald, er lebt und dennoch stumm.
Dann blick‘ ich rauf zum Firmament,
Dort ists geschrieben auf Pergament.

Dass noch so schwarz des Nachtes Glanz,
Der Tag ist schoen, welch Ignoranz.