Ничего больше нет. В. Лысич. Перевод Л. Михайлов
Н?чого б?льше вже нема:
Н? ясних з?р, н? зорепаду.
?, нав?ть в?тер продима,
? нам не гра? серенаду.
Нема? радост? весни...
Зима в обнов? на пороз?.
Похмур? дн? повернуть в сни,
Тебе мен? в?ддать не в змоз?.
Нема н? сонця, н? п?тьми.
Нема н? пекла, ан? раю.
Байдуж?сть впевнено крильми
Торкнулась серця... замерзаю...
Мовчить душа. Вона н?ма.
? сл?в браку?. Та що ж з того,
Коли кохання крадькома
Втекло до прип?чку чужого...
Перевод Ладомир Михайлов
И ничего уж больше нет:
Ни ясных звёзд, ни звездопада.
И даже тех счастливых лет...
И ветра нежной серенады.
Уже нет радости весны...
Зима в обновке на пороге.
И хмурость дней, повергнув в сны,
Откроет душу для тревоги.
Нет больше солнца, нет и тьмы.
Ушёл страх ада, нет и рая.
Читаю в тишине псалмы,
А сердце?.. Нет, тепла не знает.
Молчит душа. Она нема.
Не хватит ей, пожалуй, слова...
Любовь украдкой утекла.
Приткнувшись до шестка чужого.
Н? ясних з?р, н? зорепаду.
?, нав?ть в?тер продима,
? нам не гра? серенаду.
Нема? радост? весни...
Зима в обнов? на пороз?.
Похмур? дн? повернуть в сни,
Тебе мен? в?ддать не в змоз?.
Нема н? сонця, н? п?тьми.
Нема н? пекла, ан? раю.
Байдуж?сть впевнено крильми
Торкнулась серця... замерзаю...
Мовчить душа. Вона н?ма.
? сл?в браку?. Та що ж з того,
Коли кохання крадькома
Втекло до прип?чку чужого...
Перевод Ладомир Михайлов
И ничего уж больше нет:
Ни ясных звёзд, ни звездопада.
И даже тех счастливых лет...
И ветра нежной серенады.
Уже нет радости весны...
Зима в обновке на пороге.
И хмурость дней, повергнув в сны,
Откроет душу для тревоги.
Нет больше солнца, нет и тьмы.
Ушёл страх ада, нет и рая.
Читаю в тишине псалмы,
А сердце?.. Нет, тепла не знает.
Молчит душа. Она нема.
Не хватит ей, пожалуй, слова...
Любовь украдкой утекла.
Приткнувшись до шестка чужого.
Метки: