Шекспiр. Сонет 19

Sonnet 19 by William Shakespeare

Devouring Time, blunt thou the lion's paws,
And make the earth devour her own sweet brood;
Pluck the keen teeth from the fierce tiger's jaws,
And burn the long-lived phoenix in her blood;
Make glad and sorry seasons as thou fleets,
And do whate'er thou wilt, swift-footed Time,
To the wide world and all her fading sweets;
But I forbid thee one most heinous crime:
O, carve not with thy hours my love's fair brow,
Nor draw no lines there with thine antique pen;
Him in thy course untainted do allow
For beauty's pattern to succeeding men.
Yet, do thy worst, old Time: despite thy wrong,
My love shall in my verse ever live young.

Шексп?р. Сонет 19
(за мотивами)

О, Часе, к?гт? лева затупи
та землю змусь поглинути св?й пл?д,
у тигра ?кла вирви, окропи
довк?лля кров'ю Фен?кса як сл?д,
б?жи кр?зь л?то, ос?нь та весну,
даруй любов, ненависть, сльози, см?х,
страждання, рад?сть, мир або в?йну…
Лише один не см?й вчинити гр?х —
роби що хочеш, т?льки не ч?пай
прекрасне т?ло це сво?м р?зцем,
рокам його знекровити не дай,
нехай для нас залишиться вз?рцем
коханий юний образ у в?ках,
нехай живе в?н в цих мо?х в?ршах!

Метки:
Предыдущий: Шекспiр. Сонет 20
Следующий: А жизнь все манит вглубь перевод на украинский