Шекспiр. Сонет 14

Sonnet 14 by William Shakespeare

Not from the stars do I my judgment pluck,
And yet methinks I have astronomy,
But not to tell of good or evil luck,
Of plagues, of dearths, or seasons' quality;
Nor can I fortune to brief minutes tell,
Pointing to each his thunder, rain and wind,
Or say with princes if it shall go well
By oft predict that I in heaven find:
But from thine eyes my knowledge I derive,
And, constant stars, in them I read such art
As truth and beauty shall together thrive
If from thy self to store thou wouldst convert:
Or else of thee this I prognosticate,
Thy end is truth's and beauty's doom and date.

Шексп?р. Сонет 14
(за мотивами)

Про св?т я д?знаюсь не в?д з?рок,
хоч знаю астроном?ю як сл?д,
не можу я дов?датись з книжок,
коли та де м?цн? тенета б?д
на нас чекають… Скаже хто мен?,
коли чекати голоду й в?йни,
коли цей св?т в пекельному вогн?
загине, не доживши до весни?
Одне я знаю, Правда та Краса
зум?ють зупинити цей к?нець,
не зможе Смерт? чорно? коса
?х знищити, вони — всього в?нець…
В нащадках сутн?сть св?ту, сенс буття,
безсмертя в них, вони ? ? життя…